Запорізька сінерама-2016. Кінооглядини. Частина 1

12 сентября 2016

Україні - 25, "Запорізькій сінерамі" - 18. Поговоримо про вітчизняне "Молоде кіно"?

10 вересня - День українського кіно і 122 роки від Дня народження О.П. Довженка. У 2016 році відзначаємо ювілеї пам'яті видатних українських майстрів - Юрія Іллєнка, Богдана Ступки, Івана Миколайчука.

"Запорізьку сінераму" завершено, але що далі? Де побачить глядач ці фільми, окрім фестивалю?

І що хочуть взагалі молоді творці? Що хочуть поважні метри вітчизняного театру і кіно? Що хоче державний менеджмент? Що хоче місцеве самоврядування? Що хочуть меценати і бізнесмени? Які є побажання від молодих творців до організаторів "Запорізької сінерами"?

Спеціально для газети "Запорізька правда" Кінощоденник "Запорізької сінерами" зібрав до купи думки творців-учасників, організаторів та меценатів для кращого розвитку регіонального кінофестивалю та можливого залучення інвестицій до Запорізького краю, для кращої підтримки вітчизняного кіно і культури в цілому.

Публікуємо частину огляду, повністю цю статтю читайте у номері газети "Запорізька правда" з 15 вересня 2016 року.

***

"І не вливають вина молодого у старі бурдюки, а то бурдюки розірвуться, і вино розіллється, і бурдюки пропадуть; а вливають вино молоде до нових бурдюків, і одне й друге збережено буде" (Євангеліє від Матвія 9:17). Сміливо припустимо, що "Молоде кіно" так само потребує нових умов для свого розвитку. Після подій на Майдані в Україні народилося нове суспільство - вільне, що прагне змін в Україні щодо прав і свобод простої людини, розвитку держави. Творці і громадяни свої думки і ідеї, свою свідомість вкладають у твори: IT і научні вироби, книги, фото, дизайн, картини, альманахи, музику, кіно та багато іншого.

Цьогорічний фестиваль вітчизняного кіно "Запорізька сінерама-2016", започаткований 18 років тому за ініціативи Людмили Зеленюк, директора кінофестивалю, директора КЗ "ККЗ ім. О.П. Довженка", Заслуженого працівника культури України, за її материнського піклування вижив у часи становлення Незалежності і став майданчиком української культури і кіно у Запоріжжі, а також - традиційним місцем для безкоштовних кінопрем'єр молодих українських митців. Радіємо з того, що останні два роки цей кінофестиваль має більшу підтримку місцевого самоврядування і меценатів. У рамках "Запорізької сінерами" пройшов VII Всеукраїнський фестиваль "Молоде кіно". У 2016 році вперше Гран прі кращий фільм кінофестивалю "Брат за брата" (режисер Руслан Ганущак, м. Івано-Франківськ) отримав грошову нагороду 10 000 грн і вперше регіональний кінофест став надто цікавим для кола поважних кінематографістів, меценатів і продюсерів.

Почесною гостею і головою журі конкурса "Молодого кіно" стала Народна артистка України Наталія Сумська, також на "Запорізькій сінерамі"-2016 побували кінокритик Сергій Тримбач, голова Національної спілки кінематографістів України, режисери Ілля Гладштейн ("Український експеримент"), Остап Костюк ("Жива ватра"), співавтори Ліна Клебанова і Едуард Курганський ("Зима у вогні"), молоді режисери із різних областей України.

ЩО ХОЧУТЬ МОЛОДІ ТВОРЦІ?

Творити і творити, тому що це - іхній спосіб життя і самовираження. Хочуть Божої допомоги у своїй справі і також дістати грошей на виробництво свого фільму. Молоді прагнуть нової вільної України і намагаються "своїм кіном" допомогти це зробити. Багато хто хоче реалізовуватися в Україні і отримати досвід за кордоном, інші - виїхати з країни. Також є ідеї і сюжети, які можуть змінити щось у суспільстві на краще, такі фільми треба поширювати за допомоги держави і меценатів. І щоб глядачі побачили авторське кіно не лише на YouTube-каналах творців, а й у кінотеатрі на великому екрані, на кінофестивалях різного рівня, просто неба, на телебаченні, щоб преса написала про це бодай два рядки, щоб фестивальні фільми або уривки з них крутили по телебаченню як соціальну рекламу - молоді таланти зазвичай дадуть свої твори безкоштовно. Творці хочуть змін у законодавстві щодо реальної підтримки кінематографії і культури в Україні і хочуть, щоб "Запорізька сінерама" тільки розвивалася і показувала "Молоде кіно" не вночі, а вдень, ввечері - тоді, коли глядач реально зможе прийти. Можливо, коли буде культура у Запоріжжі ходити в кіно вночі-то можна так зробити.

РУСЛАН ГАНУЩАК, режисер документального фільму "Брат за брата" (м. Івано-Франківськ) - володар Гран прі "Запорізької сінерами"-2016, "Краще музичне оформлення" (композитор Юрій Меветера), Приз глядацьких симпатій

- Вважаю, те, що зараз відбувається в Україні - це зародження нової генерації, нового суспільства, нової нації, можна і так сказати - вільної. І має бути нова духовна їжа. Кіно-це один із основних інструментів або джерел інформаційних. Згадаймо, що на радянському кіно виховувалися наші батьки і бабусі, їм вбивали цвяхами великими "совдепівські стереотипи", які дотепер не можна вибити ніяким чином... А зараз треба закладати дітям і молоді нові принципи, нові цінності - духовні, національні патріотичні, і це роблять отакі фестивалі. Треба допомагати популяризувати такі кінофестивалі і фільми молодих творців. Усім організаторам і учасникам - велике спасибі, усім сміливим і відчайдушним людям, які не шкодують себе і працюють тут на кінофестивалі.

Також таких кінофестивалів є дуже мало в Україні. Ось у Івано-Франківську - обласному центрі, звідти я є - немає. Цього року зробили фестиваль пам'яті Івана Миколайчука у Вижниці Чернівецької області, цей фестиваль не такого високого рівня, як запорізький, але він був наполовину концертний, наполовину кіношний. Але людей було дуже багато, багато вражень, багато учасників, багато інформації.

Кінофестиваль "Запорізька сінерама" - це є дуже потрібна справа, адже в Україні починається розвиток вітчизняного кіно. Може, не все так гладко відразу, може, все воно якось скомкано і трошки важко, але видно такі просвіти, коли виявляються таланти. І цим талантам молодим треба давати дорогу.

Але хотів зазначити також, що те, що показали фільми "Молодого кіно" вночі, і тому було зовсім мало глядачів - це є великий промах. Будемо сподіватися, що всі ці фільми будуть розповсюджуватися чи показуватися для простих людей. Тому що я бачив по реакції залу, коли показували мій фільм "Брат за брата", що люди хотіли дивитися.

СВІТЛАНА КОЧКАРЬОВА, режисер ЗОДТРК, голова Запорізького осередку НСКУ, магістр журналістики, викладач журналістики в ЗНТУ, лауреат всеукраїнських та міжнародних конкурсів телепрограм, режисер фільмів "Не шукайте Спас на чужині" і "Жити наново" - "Кращий патріотичний фільм":

- Дуже добре, що з'явилося "Молоде кіно". Дуже багато діячів мистецтва кажуть, що "давайте дорогу молодим!" Але все це на рівні розмов. А ось наше дійство "Запорізька синерама" доводить на практиці , що насправді реально сьогодні можна дати дорогу молодим. Наша документальна робота "Жити наново" перемогла у номінації "Кращий патріотичний фільм" – це дуже ексклюзивний матеріал, тому що на сьогоднішній день воїни, які приходять після АТО, потребують реабілітації. І в нашій програмі ми розкриваємо можливості засобів реабілітації воїнів АТО через призму козацької медицини. Справа в тому, що А. Л. Притула займається відродженням козацької медицини на підставі звичайно ж, традицій козацької медицини, і на сьогоднішній день є дуже позитивні приклади, коли учасники АТО проходять реабілітаційний курс. Про один з таких випадків ми говоримо у нашій програмі, про хлопця, який повернувся після військових дій з АТО і мав втратити практично слух, лікарі йому прогнозували глухоту. Це документальне кіно, звичайно. І в результаті, завдяки козацькій медицині, завдяки тому, що хлопець активно займається "Запорізьким Спасом", сьогодні він чує чудово, і у нас є такий кадр вже, що герой тримає в руках українську бандуру. Ми знімали у Запорізькому військовому шпиталі, що був відновлений усіма українцями у 2014-2015 роках, у пансіонаті на Великому Лузі. Всі герої, яких Ви побачите – це учасники військових дій і люди, які їм допомагають.

Цікаво, що я – учасник багатьох фестивалів, а в цьому випадку я – співавтор фільмів. Мій співавтор - інформаційний журналіст, рок - музикант, поет, письменник, лідер групи "Декаданс" Валентин Терлецький. Він вперше доторкнувся до кінодокументалістики, він відкрив для себе нові горизонти.

ВАЛЕНТИН ТЕРЛЕЦЬКИЙ, музикант, письменник, лідер гурту "Декаданс", м. Запоріжжя, телеведучий, журналіст, співавтор фільмів "Не шукайте Спас на чужині" і "Жити наново" - "Кращий патріотичний фільм":

- Ми зробили свій маленький внесок у розвиток вітчизняного кіно своїм телепродуктом. У фільмах "Не шукайте Спас на чужині" та "Жити наново" ми підняли цікаві і актуальні теми відродження козацтва, які, окрім нас, не знаю, хто б ще показав. Це виховна діяльність, а у фільмі "Жити наново" головна тема - це козацька медицина, ми відроджуємо оці всі забуті традиції. Ми зробили переклад наших фільмів англійською мовою. Ми, певно, будемо ще подавати ці фільми на міжнародні кінофестивалі, нехай люди у всьому світі дізнаються про нашу славу козацьку!

МАКСИМ КОНОВАЛОВ, ДАНИЛО УЧКІН, режисери фільму "Козацькі канікули", м. Запоріжжя - "Кращий фільм, знятий дітьми"

- Ми радіємо, що перемогли, але ми вже отримували призи раніше. Дял нас головне - бажання творити. Ми збиралися вечорами і придумували сценарій, увесь фільм зробили самі, хоча нам і пропонували монтаж. Нам потрібно побільше досвіду, бажання, навчання, щоб творити кращі фільми.

КАРИНА ОРИНЯНСЬКА, ВОЛОДИМИР ВЛАСЕНКО, сценаристи фільму "Той, хто навчив нас літати", м. Запоріжжя - "Кращий сценарій", "Краща чоловіча роль" (Заслужений артист України Віктор Гончаров), також Володимир Власенко отримав нагороду за "Кращі візуальні ефекти" у фільмі "Робот R32":

- У нас творча студія. Ми вчилися просто, дивлячись фільми і напрацьовували досвід як писати сценарії. Ми займаємося кіно три роки. Ми продивилися усю програму "Запорізької сінерами" і хотів би сказати молодим те, що вони ще не Тарковські і не Феліні, тому що вони ставлять інколи перед собою такі задачі непідйомні. Я раніше також думав, що ось круто показати якусь абстрактну ідею простим візуальним засобом, але, на жаль, виходить так, що ідея була можливо і хороша, але вона незрозуміло представлена у фільмі. Глядачеві просто може стати скучно. тому я рекомендую спочатку набити руку і творити щось просте і зрозуміле. Ідею треба пропрацювати, треба навчитися писати сценарій і візуально відтворювати його зрозуміло для людей. Якщо після перегляду фільма залишається питання "А що це було?", то я вважаю, що це є погано. Взагалі, що є кіно? Це не тільки розважальна індустрія, а й за його допомоги можна донести якусь ідею. Кіно має захопити глядача і також дати йому мораль, на мою думку. Також де б я не був, я з гордістю кажу, що я - із України. Раніше думали, що Україна- це та сама Росія. А зараз всі у світі знають, що це окрема країна і лише питають тепер: А що, у вас щось знімають? Ось нам би хотілося, щоб таких питань не задавали. Ми надсилаємо наші роботи на європейські фестивалі, і ми отримуємо призи і там. Також, звичайно, треба ширше робити рекламну кампанію "Запорізької сінерами".

ЗАУР ДЖАФАРОВ, режисер фільму "Слони", м. Київ - "Краща режисерська робота":

- Цей фільм не про слонів, а про сім'ю. Це є метафора. Треба дивитися, хотілося б, щоб усі фільми "Сінерами" показали широкому колу глядача. Взагалі, рівень кінофеста піднявся, рівень якості фільмів піднявся разів в 50, починаючи з 2012 року, я теж був тоді. Я планую попрацювати за кордоном, але де буду жити - ще не знаю.

АНАСТАСІЯ СТЕЦЮК, режисерка фільму "Школа научна", учениця 89-ої школи м. Запоріжжя:

- Рівень "Запорізької сінерами" - достатньо високий як для обласного центру. Ми побачили з сайта кінотеатру імені О. Довженка інформацію про цей кінофестиваль. Ми хотіли стати учасниками, щоб показати свій фільм. І ми отримали хороший досвід. Це - трамплін, майданчик для творчих людей, для початківців - це прекрасно. Ніколи не здавайтесь, молоді творці! Не відмовляйтеся від своїх ідей, і все починається з самого малого. Треба підтримка нам на початку, потім може з цього вийти щось. Ми хотіли донести своїм фільмом любов до професії вчителя, любов до своєї школи і до своєї Батьківщини.

ВАРВАРА ТА ЄЛИЗАВЕТА ОВЧАРЕНКО, режисерки сімейної студії, школярки ліцею "Перспектива" м. Запоріжжя не отримали нагороди на "Запорізькій сінерамі"-2016, але не журяться:

- Ми представили чотири фільми, але на разі жоден не переміг. Ми зняли соціальний ролик про боротьбу з наркотиками "Радість життя без кайфа". Ми знайшли у Запоріжжі поблизу "Епіцентру" таке місце, де наркомани повтикали шприці у дерева... Нас це вразило. Ми проти того, щоб псувалися людські життя і природа. І на цьому місці реально вже погано все росте... А "Король і пєшка"-це пародія на знамениту програму "Орьол і рєшка". "Пять вопросов" - це авторське шоу, я задала питання дорослим, цікаво подивитися їхні відповіді.

Було б класно, якщо б у Запоріжжі по телебаченню або просто неба на екрані показали наш соціальний ролик про боротьбу з наркотиками, можливо б тоді багато людей побачили і їхнє життя змінилося на краще. У наших планах є ще ідеї, але це секрет. Головне, що тато (клірик Запорізької єпархії УПЦ протоієрей Олександр Овчаренко-ред.) нас підтримує і навіть дає ідеї.

МИХАЙЛО ОЗЕРОВ, творець фільму "Лебеді материнства", м. Харків:

- З 2014 року у нас в Харкові відмінили проведення кінофеста "Харківський бузок", тому що це прикордонна зона. І ось ми тут, на "Запорізькій сінерамі" показали свій фільм, але тут він не взяв нагороду. Щодо підтримки талантовитої молоді, треба нашій владі добре подумати над цим, щоб вона хотіла реалізуватися в Україні. У нас в Україні виділяються кошти то на освіту, то на кіно, то на культуру, на кіношколи, і тут є крадійство, корупція. Грантів багато, виписаних на папері... Тому тут треба державі змінити свої підходи, треба підтримати молодих, перспективних, думаючих людей в Україні. Батьківщина і державність - різні речі, і люди хочуть реальних змін. Ось ми у Харкові хочемо і робимо самі свої фільми, і не чекаємо грантів, не маємо ніякої підтримки від держави, нічого, тому що ми і не просимо. А молодим творцям бажаю творити і творити.

Цікавим є практичний досвід кіновиробництва митців Остапа Костюка ("Жива ватра"), думки співавторів Ліни Клебанової та Едуарда Курганського ("Зима у вогні"), Іллі Гладштейна ("Український експеримент", голови НСКУ кінокритика Сергія Тримбача та інших гостей кінофестивалю - читайте у наступному номері "Запорізької правди".

ЩО ХОЧУТЬ МЕТРИ ВІТЧИЗНЯНОГО СВІТУ ТЕАТРУ І КІНО?

Поважні творці хочуть, щоб вітчизняне кіно розвивалося, щоб молоді творці зверталися до них про допомогу, практику, готові зніматися, бути корисними і таким чином усі разом піднімати вітчизняну кіногалузь. Від молодих хочуть все ж таки більшої глибини розуміння справи, прагнення отримати більший досвід. Є надія на більше громадянське згуртування навколо підтримки кіно. Також кінематографісти хочуть розуміння на найвищому рівні влади - Президента, Уряду, що кіно і телебачення є великим інструментом для популяризації ідей: духовних, соціальних, зміцнюючих дух народу і саму державу. Для цього мають бути розглянуті і прийняті реальні зміни до законодавства щодо більшої підтримки вітчизняного кіно і культури (Закон про меценатство, зміни до Закону про кінематографію, на рівні місцевому - пільгові програми та ін.). Це має стати одним із пріоритетів в Україні: освіта, культура (у тому числі кінематографія).

НАТАЛІЯ СУМСЬКА, Народна артистка України, голова журі VII Всеукраїнського фестивалю "Молоде кіно" у рамках XVIII фестивалю вітчизняного кіно "Запорізька сінерама":

- Я відразу погодилась на запрошення організаторів. По-перше, Запоріжжя - рідне місто, місто юності, і ще раз зустрітися з цим відчуттям дуже хотілося, як і безпосередньо попрацювати за фахом. Якщо кличуть сюди, я побіжу навіть за потягом, аби в Запоріжжя! Цей фестиваль, як і будь-який, цінний виявленням талантів. Адже народжуються діти, всім треба десь себе виявити, показати, як киномитця, зокрема тут. І це є заслуга організаторів.

“Молоде кіно” не може не сподобатись — це відкритість, емоції. Я побачила тут такі досконалі стрічки, саме документальні, які вразили мене щирістю і професіоналізмом. Фільм-переможець “Брат за брата” (режисер Руслан Ганущак, м. Івано-Франківськ) зачепив неповторністю сюжету. Гарна картина “Жити наново” (автор Валентин Терлецький і режисер Світлана Кочкарьова м. Запоріжжя - переможець у номінації “Кращий патріотичний фільм") - про воїнів, які вчаться виживати, про козацьку медицину; картина “Зенитчиця” (м. Херсон, переможець у номінації “Краща героїня”), в якій ділиться спогадами 90-річна зенитчиця, яка виборювала незалежність нашої країни ще тоді. Є і дитячі, і наукові, соціальні стрічки. Фестиваль - багатогранний.

Взагалі, всі три дні фестивалю ”Запорізька синерама” були дуже насиченими — тільки встигай! Молоді творці, запрошуйте нас до зйомок ваших фільмів! Адже ми маємо багато акторського досвіду.

ЩО ХОЧЕ ДЕРЖАВНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ?

Сподіваємося, що деякі, хто і досі краде на кіновиробництві - хочуть перестати красти. Чесні ж держслужбовці прагнуть надати максимальну допомогу талантам, бути помічниками творцям і справжніми державниками, які таким чином позитивно просувають у світі державу Україну і від того відчувають свою місію такою, що виконується. Деякі приєднуються до думок творців і меценатів щодо найскоріших змін у законодавстві на підтримку кінематографії та культури в цілому. Також є побажання творцям від державників: краще працювати над ідеєю і сюжетом, отримувати кращий фаховий досвід, робити більше позитивних за змістом фільмів, більше бути доступними до обговорення своїх проблем та ідей.

Приклад державного подвижництва і відданості справі підтримки українського кіно у Запоріжжі - ЛЮДМИЛА МИКОЛАЇВНА ЗЕЛЕНЮК, директор кінофестивалю "Запорізька сінерама", директор КЗ "ККЗ імені О. П. Довженка", Заслужений працівник культури України:

- Щиро вітаю з Днем українського кіно. На плечах сьогоднішнього покоління українців лежить відповідальна місія - готовність докладати зусилля задля розвитку української держави, дбати про мир, злагоду країни. Адже від нашої високої громадської гідності, сили і згуртованості українського народу залежить самодостатність і стабільність України. Нехай у ваших серцях панує гордість за нашу державу, прагнення до єдності і взаєморозуміння. А ваші кінороботи примножують її славу. Наш кінотеатр - це майданчик дя обміну досвідом серед молодих кінематографістів. Від усієї душі зичу вам миру, добра, міцного здоров'я, доброї і щедрої долі, перемог на фестивалях, натхнення та широкого визнання. Зі свого боку, я особисто дуже вдячна пані Ірині Володимирівні Черниш - заступнику Департамента культури і туризму міської ради, начальнику Управління культури за багаторічну підтримку кінофестивалю - як моральну, так і матеріальну. Сподіваюся також, що з приходом Ігоря Івановича Гармаша на пост директора Департаменту культури та туризму Запорізької міської ради - реально зміниться відношення місцевого самоврядування до кінофестивалю, тому що ця людина любить, знає і розуміє громадське значення кіно.

ЩО ХОЧЕ МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ?

(читайте далі в газеті "Запорізька правда" за 15 вересня 2016 року, чекайте Кінооглядини-2)

Підготувала Олена Гулая

Фото - Олександр Прилепа

Посилання за сайт кінотеатру імені О. П. Довженка - обов'язкове!